Що таке петриківський розпис

Петриківка — козацьке за походженням село на Дніпропетровщині. Саме воно дало назву розпису, який сьогодні знають далеко за межами України.

Спочатку це був розпис хати, а не картина

Розписом займалися жінки, і малювали вони не на папері, а просто на стінах власної хати: на печі, на комині, довкола вікон. Це не була «творчість» у сучасному розумінні — радше частина домашньої роботи, як побілка.

Розпис оновлювали щороку, зазвичай перед великими святами. Стару побілку змивали або перебілювали, а поверх малювали новий. Через це майже нічого зі старих розписів не збереглося — вони жили один сезон.

Згодом почали малювати на окремих аркушах паперу. Такі аркуші називали мальовками — їх кріпили на стіну замість розпису просто на побілці. Саме завдяки мальовкам петриківка стала переносною і врешті вийшла за межі села.

Чим петриківка відрізняється від інших розписів

• Малюють одразу пензлем, без начерку. Ні олівця, ні трафарету — форма народжується з самого мазка. Через це рука має «знати» елемент напам'ять.
• Квіти здебільшого вигадані. У петриківці ви не знайдете ботанічно точної троянди. Є впізнавані калина, мальва, айстри — але більшість суцвіть не існують у природі.
• Основа композиції — мазок, а не лінія. Ціла квітка складається з кількох простих мазків, покладених по колу.
• Перехідний мазок. На пензель набирають два кольори одразу, і в межах одного мазка колір плавно змінюється. Це впізнаваний прийом саме цього розпису.

Якщо хочете розібратися з самими мазками — про це є окрема стаття: базові елементи петриківського розпису.

Чим малювали раніше

Пензлі робили самі. Найвідоміший — котячка, пензлик із шерсті кота: він тримає гостру форму й дає той самий характерний мазок із тонким хвостиком. Тонкі стебла й вусики виводили загостреним стеблом рогози чи очерету, а ягоди ставили просто пальцем.

Фарби теж були домашні: соки ягід, відвари трав, кольорові глини, сажа. Щоб фарба трималася на стіні, її замішували на яєчному жовтку, молоці або вишневому клеї.

Сьогодні майже всі малюють готовими фарбами й синтетичними пензлями — це простіше й передбачуваніше. Що саме брати, розібрано тут: фарби, пензлі та папір для петриківського розпису.

Що означають мотиви

Тлумачення символів у різних джерелах відрізняються, тож ставитися до них варто спокійно. Найчастіше згадують такі значення:

• Калина — Україна, дівоча краса.
• Півень — вогонь і сонце, оберіг дому.
• Птах — родинне щастя, добра звістка.
• Мальва — любов до рідної землі.

При цьому чимало сучасних майстрів малюють ті чи інші мотиви просто тому, що вони гарно лягають у композицію. Це нормально: розпис завжди був живою практикою, а не зашифрованим посланням.

Майстри, які зберегли розпис

Ключова постать — Тетяна Пата. У 1930-х у Петриківці відкрили школу декоративного малювання, де вона викладала, і саме через її учнів традиція передалася далі. Серед них — Марфа Тимченко, Федір Панко, Віра Клименко-Жукова. Поруч працювали й інші сильні майстрині, зокрема Надія Білокінь та Ярина Пилипенко.

Завдяки школі розпис перестав бути хатнім ремеслом і став тим, чого можна навчитися системно — з поясненням, чому елемент будується саме так.

Петриківка і ЮНЕСКО

У 2013 році петриківський розпис внесли до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Формулювання там важливе: під охороною не картини, а практика — те, що люди досі малюють і передають це вміння одне одному.

Тобто найкращий спосіб долучитися до збереження петриківки — просто взяти пензель.